Регламент PPWR: нова ера для виробників упаковки
На початку 2025 року пакувальна промисловість в Європі змінилася. На зміну застарілій Директиві про пакування та відходи пакування (PPWD) прийшов новий, значно амбітніший документ – Packaging and Packaging Waste Regulation (PPWR). Регламент офіційно набув чинності у лютому 2025 року, а його основні положення стануть обов'язковими для виконання з 12 серпня 2026 року, що дає всім учасникам ринку перехідний період для підготовки. І хоча в Україні законодавство про регулювання ринку упаковки та управління переробкою відходів знову відкладено на невизначений час (станом на вересень 2025 року), перспективи членства в ЄС та експортний потенціал зроблять Регламент важливим для багатьох гравців ринку вже в недалекому майбутньому. Норми PPWR також трансформують асортимент багатьох виробників: від фарб до ламінаційних плівок.
Що таке PPWR?
PPWR є фундаментальною трансформацією, що охоплює весь життєвий цикл пакування, від дизайну та виробництва до повторного використання та утилізації. Його головна мета – значно скоротити кількість пакувальних відходів, яка в ЄС за останнє десятиліття зросла на 25%. Очікується, що до 2030 року без регуляторного втручання кількість відходів зросте ще на 19%, а для пластикової упаковки — на 46%. Тому Регламент спрямований на перехід до циркулярної економіки, гармонізацію правил на внутрішньому ринку ЄС та досягнення кліматичної нейтральності пакувального сектору до 2050 року.
Ключовим моментом, що відрізняє PPWR від PPWD, є його юридична природа. Директива встановлювала лише загальні цілі та нормативи, залишаючи країнам-членам ЄС гнучкість у їх імплементації через власне національне законодавство. Це призвело до фрагментації ринку, де вимоги до пакування в Німеччині могли суттєво відрізнятися від вимог в Італії чи Франції. Наслідком були значні труднощі для компаній, що працюють на кількох ринках. Натомість, Регламент є документом прямої дії. Це означає, що він не вимагає імплементації в національні закони, а є обов'язковим для всіх країн-членів і всіх економічних операторів, які розміщують пакування на ринку ЄС. Така уніфікація усуває розбіжності та встановлює єдині, прозорі та жорсткі правила для всіх, що робить перехід складним, але водночас передбачуваним для тих, хто працює на європейському ринку. Вимоги PPWR будуть також поширюватися на імпортну упаковку.
Ключові вимоги PPWR
Однією з головних цілей PPWR є забезпечення високого рівня переробки пакувальних матеріалів. Регламент вводить комплексні вимоги, що стосуються як здатності упаковки до переробки, так і використання в ній перероблених матеріалів.
По-перше, до 2030 року все пакування, за деякими винятками, має бути «розроблене для переробки» (Designed for Recycling, DfR). Для оцінки цієї здатності буде впроваджено систему градації (A, B, C). Клас C відповідатиме мінімальному рівню перероблюваності (≥70%), а упаковка, що не відповідатиме навіть цим критеріям, не буде дозволена на ринку. Крім того, з 2038 року пакування, що належить до найнижчого класу перероблюваності (клас C), буде повністю заборонене. Ця прогресивна заборона створює чіткі стимули для розробки пакування з максимальною часткою перероблюваних компонентів.
По-друге, PPWR встановлює обов'язкові, юридично закріплені цілі щодо використання вторинної сировини, отриманої після споживання (Post-Consumer Recycled, PCR). Ці вимоги є особливо амбітними для пластикової упаковки та зростають у два етапи: до 2030 та 2040 років. Наприклад, до 2030 року одноразові ПЕТ-пляшки повинні містити щонайменше 30% вторинної сировини, а вся інша пластикова упаковка — 35%. Ці показники зростуть до 65% до 2040 року. Для інших матеріалів мінімальні вимоги також діятимуть з 2030 року: 50% для скла, 70% для паперу та картону, 25% для металу.
Це не просто нормативні вимоги. Регламент створює фінансовий механізм для їх досягнення. Він запроваджує нову систему розширеної відповідальності виробника (EPR), в рамках якої компанії, що розміщують пакування на ринку, несуть фінансову відповідальність за його утилізацію. Завдяки так званим «екомодульованим внескам» (eco-modulated fees), компанії, які використовують легко перероблювані матеріали або ті, що містять високий відсоток вторинної сировини, платитимуть менші збори. Таким чином, інвестиції у стійкі матеріали стають не лише регуляторним зобов'язанням, а й довгостроковою фінансовою вигодою. Компанії, що ігноруватимуть ці зміни, зіткнуться з постійним зростанням витрат через вищі внески.
Окрім переробки, PPWR також стимулює багаторазове використання пакування для запобігання утворенню відходів. Встановлено конкретні, прогресивні цілі для різних категорій пакування. Наприклад, для транспортної упаковки, що використовується між підприємствами, встановлено цілі в 40% до 2030 року і 70% до 2040 року. Для упаковки напоїв цілі становлять 10% до 2030 року і 40% до 2040 року.
Для сектору громадського харчування (HoReCa) та роздрібної торгівлі PPWR вводить вимогу дозволяти споживачам приносити власні контейнери для напоїв і готової їжі без додаткової плати. Це не просто вимога, це крок до створення нових бізнес-моделей. Зі зростанням популярності багаторазової упаковки, з'являється попит на нові технологічні рішення, зокрема на етикетки та клеї, що можна легко видалити в процесі миття. Це створює нові ринкові ніші для постачальників спеціалізованих матеріалів, які полегшують ці процеси, забезпечуючи швидке та ефективне повторне використання контейнерів.
Крім того, Регламент жорстко регулює мінімізацію пакування. Він вимагає, щоб вага та об’єм пакування були зменшені до мінімально необхідного для забезпечення його функціональності. Зокрема, для групового пакування, транспортного пакування та упаковки для електронної комерції співвідношення порожнього простору не може перевищувати 50%. Це обмежує використання надлишкового пакування, яке слугує виключно маркетинговим цілям, що сприяє значному скороченню матеріальних відходів на ранніх етапах виробництва.
PPWR вводить нові правила щодо безпеки матеріалів, що використовуються в пакуванні. Він мінімізує вміст важких металів та інших шкідливих сполук, а також прямо забороняє використання пер- та поліфторованих алкільних речовин (PFAS) в пакуванні, що контактує з харчовими продуктами. Для виробників це означає необхідність ретельного аудиту своїх ланцюгів поставок, щоб виключити джерела забруднення та перейти на безпечніші альтернативи.
Ще однією ключовою зміною є введення стандартизованого маркування. З 12 серпня 2028 року все пакування на ринку ЄС повинно мати чіткі, гармонізовані піктограми, що вказують його матеріальний склад. Ці символи замінять традиційні трикутні коди, роблячи інформацію більш доступною для споживачів. Крім того, багаторазова упаковка з 12 лютого 2029 року має бути маркована спеціальним знаком, що вказує на її придатність до повторного використання, а також містити QR-код, який надає додаткові інструкції про систему повернення та інші деталі.
Це нововведення прямо забороняє «грінвошинг» - використання оманливих екологічних заяв. У поєднанні з обов'язковими піктограмами та QR-кодами, Регламент змушує бренди бути прозорими. Це змінює підхід до комунікації з клієнтом: від загальних маркетингових заяв до надання точної, перевіреної інформації. Для поліграфічних підприємств це вимагає перегляду дизайну пакування та, що важливо, інтеграції нових технологій, таких як цифровий друк, що ідеально підходить для швидкої зміни макетів та друку унікальних QR-кодів.
Адаптація до вимог PPWR
Компанія «ЯВА-ІН» є не просто імпортером чи постачальником матеріалів для поліграфії, але і провайдером змін для своїх клієнтів і партнерів. Тому для нас було важливо зрозуміти як ці зміни вплинуть на ринок витратних матеріалів: самоклейкних паперів і плівок, фарб, лаків, клеїв, фольги та плівки для ламінації. Занурюючись у питання, можемо сказати: все не страшно, але певні зміни ми будемо бачити вже в найближчі роки.
Матеріали для друку. Папір, як екологічна сировина, має зазнати найменших змін. І хоча станом на 3-й квартал 2025 року ще не сформовано остаточні вимоги щодо кожного класу матеріалів, очевидним є те, що переробка паперу є добре налагодженим процесом, і виробники вже частково адаптувалися до екологічних норм. Скоріше за все, посилюватиметься тренд на використання повністю або частково перероблених паперів, а також змінюватимуться вимоги щодо застосування хімікатів у їх виробництві. Ситуація з самоклейними етикетками на основі PET/PP виглядає складнішою. Щоб оптимізувати переробки, важливо вирішити питання зняття етикетки під час цього процесу. Рекомендації щодо дизайну тепер враховуватимуть як специфікацію самого facestock, так і клею. Сумісність клею має вирішальне значення: самоклейний шар повинен бути сумісним з рециклатом PE/PP або легко видалятися під час шліфування або миття в холодній воді (близько 40°C). Провідні виробники (UPM, StoraEnso та ін.) вже почали адаптацію своїх продуктів у відповідності до PPWR.
Фарби та лаки. Поліграфічні фарби та лаки, хоч і становлять невелику частину пакування, відіграють критичну роль. Вони забезпечують візуальну привабливість, надають інформацію про продукт та його відстеження. PPWR створює унікальний виклик для їх розробників, оскільки фарби для різних типів пакування мають відповідати діаметрально протилежним вимогам. Для паперової упаковки, яка має бути легко перероблена, фарби та лаки повинні бути «deinkable» (тобто, легко видалятися з волокон паперу в процесі переробки, не залишаючи слідів). Залишки фарби можуть забруднювати вторинну сировину, знижуючи її якість та обмежуючи подальше використання. Тому для оцінки деінкабельності фарб було розроблено стандарт INGEDE Method 11, який перевіряє, наскільки ефективно фарба може бути видалена в процесі переробки. На ринку вже є рішення, що пройшли цю сертифікацію, наприклад, фарби на рослинній основі, які забезпечують максимальний бал за критеріями деінкабельності. Такі рішення нам вдалося знайти у Flint Group, Sun Chemical, Epple, Mondula та деяких інших.
Натомість, для багаторазових контейнерів, таких як пляшки чи ящики, фарби повинні бути надзвичайно стійкими до агресивного миття, високих температур та дезінфікуючих засобів. Крім того, змінні дані, такі як терміни придатності, номери партій та QR-коди, повинні легко видалятися або бути нанесені на знімні етикетки, що дозволяє перевикористовувати контейнер.
Таким чином, PPWR змушує виробників фарб розробити стратегію «двох систем»: одна – для стійкого друку логотипів та незмінної інформації на багаторазовому пакуванні, інша – для друку з послідуючим deinkable процесом на паперових матеріалах. Ця диверсифікація пропозицій стає критично важливою конкурентною перевагою.
Аналогічні вимоги будуть застосовуватися і до лаків. Найбільше це вплине на асортимент УФ лаків для поліграфії, який тільки-но адаптувався до відмови від бензофенону та його похідних. Більш точна інформація щодо вимог до компонентів має стати доступною в 4 кварталі 2025 року, і це стане спусковим гачком для старту нових R&D досліджень.
Ламінаційні плівки. Традиційна багатошарова ламінація завжди була значним бар'єром для переробки, оскільки її шари, виготовлені з різних матеріалів (наприклад, пластик та папір), неможливо легко розділити. Це призводить до того, що такі продукти часто закінчують свій життєвий цикл на звалищі. Відповіддю на цей виклик є перехід на «мономатеріальні» ламінати — пакування, яке складається переважно з одного полімеру (наприклад, поліетилену (PE) або поліпропілену (PP)). Така однорідна структура значно спрощує сортування та переробку.
Однак, мономатеріальні рішення часто не можуть забезпечити високі бар'єрні властивості, необхідні для пакування продуктів, чутливих до кисню, вологи та світла, таких як продукти харчування або фармацевтика. Вирішенням цієї проблеми є використання інноваційних, тонких функціональних покриттів або лаків. Ці покриття додають пакуванню необхідні бар'єрні, термічні та захисні властивості, не збільшуючи кількість шарів та не перешкоджаючи переробці. Крім того, на ринку з'являються плівки з вмістом вторинної сировини (PCR) та біо-основи, такі як BioPP.
Один із найбільших світових виробників, компанія Taghleef Industries, вже декілька років тому почав роботу над цією проблемою. Першим кроком стало створення асортименту плівок bioBLUE 30 від бренду Derprosa. Ці плівки вже містять 30% рослинної сировини, і дозволяють упаковці вже сьогодні претендувати мінімум на клас С згідно з PPWR. Такі матеріали отримали сертифікацію ISCC, і вже доступні на ринках ЄС та в Україні.
Клеї. Критично важливу роль у цьому процесі відіграють клеї. Для багаторазової тари та перероблюваних пластикових пляшок незамінними є так звані «wash-off» клеї. Ці клеї мають високу адгезію в звичайних умовах, але легко та без залишків видаляються при контакті з водою або спеціальними мийними розчинами. Це дозволяє етикеткам безперешкодно відділятися в процесі промивання, забезпечуючи отримання чистої, високоякісної вторинної сировини (наприклад, ПЕТ-гранул), яка не забруднена залишками паперу чи клею.
Для паперової упаковки більш актуальними стануть екологічні серії водних клеїв, а в деяких випадках не обійдеться без використання желатинових клеїв. Для прикладу: наш партнер Gluecom (Бельгія) на постійній основі випускає желатинові клеї, які на 100% переробляються із папером, і виготовлені із сировини рослинного / тваринного походження. Компанія має бронзовий рейтинг Ecovadis.
Розробки в галузі адаптації клеїв ведуть майже всі виробники, і ми очікуємо появу ряду нових продуктів від кожного з них.
Фольга. Тиснення фольгою традиційно сприймалося як перешкода для переробки паперової продукції. Існував поширений міф, що металізований шар забруднює паперову масу, роблячи її непридатною для переробки. Однак, нові дослідження та сертифікації повністю спростовують ці уявлення. Проте фольга для тиснення – це надзвичайно тонкий шар, який повністю розчиняється в процесі репульпування паперу, не забруднюючи його волокна. Проведені випробування, зокрема, тестування на деінкабельність за стандартом INGEDE та на компостування за стандартом DIN CERTCO, підтвердили, що фольга не перешкоджає переробці та може бути повністю компостована, не залишаючи токсичних залишків. Наприклад, дослідження показали, що навіть при 80% покритті поверхні паперу фольга не заважає процесу репульпування. В той же час, оновлені норми по умовам переробки та її відходів можуть привнести нові несподіванки у цей стабільний сегмент.
PPWR, що стимулює переробку та компостування, перетворює фольгу для тиснення на ідеальне рішення, яке дозволяє зберегти естетику та преміальність пакування, одночасно відповідаючи найсуворішим екологічним вимогам. Це перетворює продукт, що раніше сприймався як нішевий і проблемний, на стратегічно важливого гравця в екологічному переході.
Зміни для поліграфічних підприємств
PPWR змушує друкарні переглянути не лише матеріали, а й свої внутрішні процеси. Перш за все, необхідно адаптувати обладнання для роботи з новими матеріалами. Наприклад, використання тонших або вторинних матеріалів може вплинути на якість друку та потребувати відповідного налаштування. Крім того, вимоги до мінімізації ваги та об'єму пакування можуть змінити формати друку та розміри етикеток.
Однак найбільш суттєвим каталізатором змін є роль цифрового друку. Вимоги PPWR до стандартизованого маркування, змінних даних (наприклад, номерів партій) та інтеграції QR-кодів створюють значні труднощі для традиційних аналогових методів друку, що вимагають виготовлення друкарських форм. Цифровий друк, навпаки, ідеально підходить для швидкої зміни дизайну, друку малих накладів, персоналізації та інтеграції змінних даних. Ця технологія дозволяє оперативно реагувати на регуляторні зміни та вимоги клієнтів без значних затримок та відходів, що є не просто опцією, а необхідною умовою для підтримки конкурентоспроможності.
Відповідність PPWR виходить далеко за рамки вибору матеріалів. Регламент, разом з механізмом EPR, вимагає від компаній ведення точної звітності та відстеження даних про всі використані матеріали. Відсутність або неточність звітності може призвести до значних штрафів, обмежень доступу на ринок та інших правових наслідків.
Щоб відповідати цим вимогам, поліграфічні підприємства не можуть працювати ізольовано. Їм потрібно вибудовувати тісну співпрацю з постачальниками для отримання достовірної інформації про склад матеріалів. Така співпраця, що включає спільне відстеження та документування даних, стає основою для успішної та прозорої звітності. PPWR змушує весь ланцюг поставок — від виробників сировини до кінцевих споживачів — працювати як єдина, взаємопов'язана система.
А що в Україні?
Після відставки уряду в 2025 році проєкт Закону 10066 «Про упаковку та відходи упаковки», який протягом років залишався в центрі уваги всієї пакувальної галузі, відкликано з парламенту. Слід зазначити, що цей документ було підготовлено ще в 2023 році, і він був заснований на частині норм PPWD, а не PPWR. Українська Пакувально-Екологічна Коаліція (УКРПЕК) випустила коментар з цього приводу, наголошуючи на важливості розробки нового законопроекту. Станом на вересень 2025 року про якусь активність в цьому питанні не було відомо з відкритих джерел.
Чи це означає, що Україна залишиться осторонь «пакувальної революції»? Ми вважаємо, що ні. Пояснимо нашу точку зору.
Україна інтегрується в ЄС не тільки на політичному, а і на економічному рівнях. І хоча про відкриття переговорних кластерів на початку вересня 2025 року ще не було відомо, але робота по адаптації чинних нормативно-правових актів, регламентів та норм все ж ведеться. Виглядає ймовірним, що такі зміни можуть відкладатися до останнього, але все одно будуть прийняті за умови складання політичного «пазлу».
Внутрішній ринок України в деяких випадках вже стає замалим для провідних поліграфічних підприємств. Вже ні для кого не є новиною, що частина виробничих потужностей вже переорієнтувалася на експортні вимоги. Звичайно, такі друкарні будуть першими вітчизняними виробниками, які адаптуються до норм PPWR. Використання принципів відповідальності виробника упаковки (навіть виготовленої за межами ЄС) лише посилить бажання відповідати чинним вимогам Регламенту.
Вплив буде відчуватися і зі сторони виробників матеріалів. Частина асортименту можу бути замінена на нові, більш екологічні та раціональні з точки переробки рішення. Такі роботи вже ведуться, в розробки інвестуються десятки і сотні мільйонів євро, тому питання застосування їх на практиці – лише питання часу.
Ще залишається етичний аспект. Звичайно, для невеликої друкарні, яка має обмежений фінансовий ресурс, питання переробки та екологічності своєї продукції не завжди є першочерговим. Але за умови отримання вільного доступу до екологічних рішень, вибір має ставати очевидним, навіть за умови «доплати за екологічність». Тут постає завдання для імпортерів: забезпечити доступ своїх клієнтів до таких рішень, і максимально згладити різницю в ціні на перехідному етапі. Ринкові правила також будуть впливати на процес: зміни можуть бути підґрунтям для створення нових екологічно-відповідальних брендів та бізнесів. І така тенденція вже помітна.
В контексті цього маємо нагадати: в бізнесі ми всі є елементами ланцюжка поставок, від якого врешті-решт буде залежати майбутнє наших дітей та країни.
Для підготовки статті були використані матеріали з сайтів ЄС, Європейської Ради, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Української Пакувально-Екологічної Коаліції, виробників UPM, StoraEnso, Flint Group, Sun Chemical, Epple Druckfarben, Deutsche Druckfarben, Mondula, Gluecom, Henkel, H.B.Fuller, Plakal та ін.